ГЕРОЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 1939-1945 РОКІВ
Джунківська (Маркова) Галина Іванівна (народилась 6 жовтня 1922 року в с.Юрківка Ставищенського району Київської області - померла 12 вересня 1985 року, похована на Кунцевському кладовищі м.Москва, Росія). Учасник Великої Вітчизняної війни, штурман ескадрильї 125 гвардійського бомбардувального авіаційного полку 4 гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії 1 гвардійського бомбардувального авіаційного корпусу 3 повітряної армії 1 Прибалтійського фронту, гвардії старший лейтенант. Герой Радянського Союзу.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з січня 1943 року. На посаді штурмана ланки і ескадрильї боролась в складі Донського, Північно-Кавказького, Західного, 3 Білоруського, 1 Прибалтійського фронтів. Два рази горіла, була контужена, поверталась в стрій. До грудня 1944 року старший лейтенант Галина Джунківська зробила 62 бойових вильоти, в 5 повітряних боях в складі групи збила 2 літака ворога. Після війни служила на Далекому Сході. Працювала заступником шурмана частини. З 1949 року майор Г.Джунківська - в запасі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджена орденом Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медаллю "Золота зірка" (№8912), медалями.
Голембівський Григорій Семенович (народився в с.Янишівка (Іванівка) Ставищенського району 29 квітня 1924 року).
Навчався в місцевій школі. В роки Великої Вітчизняної війни воював з фашистами у складі партизанського загону ім.Чкалова, а потім - у складі 78-го стрілецького полку. В 1947 році вступив до Боярського сільськогосподарського технікуму. в 26 років був обраний головою колгоспу ім.Калініна в Тетіївському районі. За роки його керівництва господарство стало передовим, було учасником ВДНГ у Москві. В 1987 році Григорій Семенович вийшов на заслужений відпочинок. Помер у 1990 році.
За вискоі досягнення в ставленні і розвитку сільськогосподарського виробництва удостоєний Золотої Зірки Героя Соціалістичної праці, нагороджений Орденами Леніна, Знак Пошани, Жовтневої Революції, Слави, медаллю "За відвагу" та багатьма іншими нагородами.
Завгородній Василь Никифорович(народився 30.11.1911 р. в Донецькій області - помер 31.08.1961 р. с.Розкішна Ставищенський район Київська область). Командир мінометного взводу 185-го гвардійского стрілецького полку (60-я гвардійска стрілецька дивізія, 12 армія, 3-й Українский фронт).
Під час форсування Дніпра та захвату плацдарму на острові Хортиця в районі м.Запорожжя 25-26.10.1943 р. вогнем мінометів знищив близько роти солдат і офіцерів ворога. Чотири рази вів своїх бійців в атаку і в рукопашній сутичці особисто знищив 12 солдат ворога. При відступі з острова врятував командира роти. 19.03.1944 р. присвоено звання Героя Радянського Союзу. Жив і працював в с.Розкішна Ставищенського району. Нагороджений орденами Леніна та Червоної Зірки, а також медалями. Похований на кладовищі в с.Розкішна.
Паланський Олександр Степанович (28 вересня 1919 року в селищі Ставище Київської області - 8 березня 1945 року в Східній Померанії, похований на центральній площі м.Старград-Щецинськи Польща). Лейтенант, Герой Радянського Союзу.
У складі 95-ї танкової бригади, потім 90-го окремого мотоциклетного батальйону і 108-ї танкової бригади 9-го танкового корпусу пройшов з боями Білорусію і Польщу, брав участь в боях на Віслі і Одері. 8 березня 1945 року в боях у Східній Померанії лейтенант О.С.Паланський був важко поранений і в той же день від отриманих поранень помер в 200 медико-санітарному батальйоні. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і в бою за плацдарм, лейтенанту Олександру Степановичу Паланському присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
Фесенко Олексій Гордійович (народився 25 березня 1922 року в селі Торчиця Ставищенського району Київської області - помер 18 листопада 1953 року, похований на сільському кладовищі с.Торчиця). Учасник Великої Вітчизняної війни, рядовий, сапер 249 саперного батальйону 134-ї стрілецької дивізії 1 Українського та 1 Білоруського фронтів. Герой Радянського Союзу.
На фронтах Великої Вітчизняної війни з січня 1944 року. Брав участь у звільненні правобережної України, Польщі. Після закінчення Великої Вітчизняної війни О.Г.Фесенко був звільнений із Армії, повернувся в рідне село.
За мужність і відвагу, проявлені при форсуванні річок Вісла, Піліца, Варта з висадкою десантів для захоплення плацдармів і забезпечення їх утримання Указом Президії Верховної Ради УРСР від 24 березня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота зірка" (№5578). Нагороджений також орденом Слави ІІІ ступеня, медалями.
