A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ставищенська селищна територіальна громада
Білоцерківський район, Київська область

Тисячний Олександр Васильович

Дата: 31.03.2021 10:06
Кількість переглядів: 111


Тисячний Олександр Васильович народився 27 серпня 1941 року в селі Розкішна Ставищенського району. Дитинство пройшло серед черемхових крутосхилів, у левадах, де мрійливі тумани сповивали вербові кущі. Тут в ранні шкільні роки народилися й перші віршовані рядки.

 З того часу Олександр Васильович не розлучається з олівцем і папером, куди б не йшов чи їхав, бо, як каже сам «…поезія піднімала мене вгору, дарувала надію і насолоду».

Після закінчення десятирічки в 1958 році працював у м. Теміртау на будівництві Казахстанської магнітки, на будовах Кривого Рогу. У 1967 році вступив на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту, де здобув фах вчителя російської мови та літератури.

Пише вірші, поеми. У його віршах – і далека історія Київської Русі, і біль за сучасну Україну, надії і розчарування, радість і біда, віра в добро і несприйняття підлості, жорстокості.

Перша книга «Я запалю вечірню зорю» вийшла у 1996 році, друга -

«Дзвони життя» - у 2004 році.

***

Між людьми поета вибирала Муза

І неждано вибрала мене

Та й вручила кобзу сонячну на лузі

І перо вручила чарівне.

"Грай про те в дорозі, що хвилює завше,

Прислухайсь до серця: серце - той суддя,

Що не любить кривди, що не терпить фальші

І над все цінує дар святий - життя.

Не забудь про совість, придивляйсь до неї,

Ні за які гроші в скруту не продай,

Бо вона для тебе, як земля Антею,

Як для птаха небо, як для трав вода.

А якщо про них ти будь-коли забудеш, -

Пісня пересохне, ніби джерело,

Що його згубили нерозумні люди,

І воно ніколи більш не ожило.

І перо погасне, плакать не примусить,

Щирістю не вразить, сміхом не сипне..."

Між людьми поета вибирала Муза

І неждано - вибрала мене.

***

І знов весна, і синь в криницях,

І гул в натруджених руках...

Ще зовсім юно пахне глиця,

Ще завірюха вранці сниться

І юність мила і гірка.

Ще не в тумані стежка в'ється.

Вже висота. Ще не сніги.

Ще від краси німіє серце.

Хай час швидкий біжить і б'ється

І миє тихо береги.

Та все ж весна. Уже черемха

Готує ноти солов'ям,

Хоч морозець ще зранку верхи

Проскаче по траві зашерхлій -

Іскристо золотом сія.

Ще дуже стримано в подвір'ях

Поважні гуси гелготять,

Ще, мов коти, всі ранки сірі,

Та вже ожив крилатий вирій -

Як згадка, котиться назад.

І знов теплішає надія,

І щемом груди огорта.

Ще жити хочеться і мріять,

Ще ниву хочеться засіять,

Нехай видзвонюють жита.

***

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь