A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ставищенська селищна територіальна громада
Білоцерківський район, Київська область

Грабов’юк Григорій Іванович

Дата: 09.04.2021 12:47
Кількість переглядів: 30

Грабов’юк Григорій Іванович народився 12 серпня 1959 року в простій селянській родині у мальовничому селі Ясенівка на Київщині. Навчався в сільській восьмирічній школі, пізніше - в Ставищенській середній школі №1.

 З дитинства у Григорія зароджувалася  любов до того священного куточка великого Всесвіту, який зветься рідним селом, любов до всього того, що сформувало його нинішню сутність. Залишаючись наодинці з мріями, викладав їх на сторінках учнівського зошита – це були дитячі вірші. Перший свій вірш «Калиновий край» написав у 14 років.

 Перші публікації віршів та прози з'явилися в районній газеті «Прапор Леніна». Після закінчення служби в армії працював у відділі партійного життя районної газети «Прапор Леніна» кореспондентом, потім - на комсомольській роботі. В 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (ліквідатор 2-ої категорії). Постійно друкується на сторінках районної газети та обласних видань.

З 1990 року Григорій Іванович працював в районному будинку культури на посаді керівника любительських об`єднань. В 2000 році заснував самодіяльний клуб «Надвечір`я» та майже 13 років був його незмінним керівником і ведучим. За період своєї  діяльності «Надвечір`я» побувало в Українському домі (м. Київ), а в 2015 році Григорій Грабов`юк брав участь в республіканській програмі «Надвечір`я» на Першому Національному.

Поезії та лірична проза Григорія Грабов`юка ввійшли до власних збірок:

«Серцем і любов`ю» - 2010 р.

«Вітер в ясенах» - 2011 р.

«Сонце в калині» - 2013 р.

«Надвечір`ям зігріті серця» - 2015 р.

«Горобини грона червоні» - 2017 р.

«Пам`ять зринає жw96wa993уравлиним ключем» - 2019 р.

 

Вірші Григорія Грабов`юка особливі. Гранично щирі, чарівні, сонячні, відверті, ніжні, вразливі, багаті на добро і милосердя, в них щемна любов до рідного краю, людей яких він любить всією душею. У віршах та прозі він оспівує природу, кожну травинку, квіточку й кожну крапельку дощу, веде роздуми над життям. Його поезія, лірика до болю бентежить.

 

Не стало Григорія Івановича 4 січня 2019 року. «…І нині я звертаюся до поетичного слова – делікатного, сонячного, колючого, стражденного. Воно вимагає великої поваги, вміння дійти до серця людини.

І якщо це слово дійде до найріднішого мені читача – моїх односельців, краян, то жив я на Землі не марно.»

 

 

Я в полі ріс, що житом наливалось,

Коси відлуння слухав голосне.

Дороги ген за обрієм ховались,

І вабили, і кликали мене.

Від променів дощу – зелена тінь.

Від усміху твого співають квіти

Й лелеки починають гомоніти,

А хтось іде, чекаючи. Зустрінь!

Тож вийди враз і мить одну-єдину Ти подаруй. Й за щирий свій привіт Багатшим станеш на людину

А може, і на цілий світ.

 

***

 

У ранок тихий відчиню вікно:

Квітує вишня, плід майбутній в’яже.

Те слово, що відшукував давно,

Сад мудро й ненав’язливо підкаже.

Крізь серце пропущу свої рядки –

Тоді вони звучать мені рідніше.

І на паперу світлі сторінки

Достиглими думками ляжуть вірші.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь