УВАГА! ЯЩУР!
У зв’язку із загостренням епізоотичної ситуації щодо ящуру у світі та зростанням ризиків його занесення на територію України особлива увага має бути приділена операторам ринку у галузі тваринництва та власникам підсобних господарств. Своєчасне виявлення перших ознак захворювання та негайне реагування є ключовими чинниками недопущення надзвичайних ситуацій.
Ящур реєструється в багатьох країнах Азії, Африки, Південної Америки, а також в 2025 році було зареєстровано в країнах Європи (Угорщина, Словаччина, Федеративна республіки Німеччина).
Також, за даними міжнародних джерел із посиланням на аналітику USDA, у низці регіонів РФ спостерігаються заходи масового вилучення та знищення поголів’я тварин, що відповідає протоколам реагування саме на ящур. Водночас офіційні повідомлення відповідно до вимог Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (World Organisation for Animal Health – WOAH) відсутні, що викликає занепокоєння міжнародної ветеринарної спільноти.
Ящур — надзвичайно заразна вірусна хвороба, з важким перебігом, що завдає значних економічних збитків тваринництву, вражаючи здебільшого велику рогату худобу, свиней, овець, кіз та інших парнокопитних. Варто зауважити, що люди також можуть захворіти на ящур, якщо споживатимуть сире молоко від хворих тварин або не будуть дотримуватись правил гігієни під час догляду за тваринами. Зараження відбувається через слизові оболонки та ушкоджену шкіру.
Це транскордонна хвороба тварин з високою ймовірністю занесення на території сусідніх країн, яка глибоко впливає на продуктивність тваринництва та порушує регіональну та міжнародну торгівлю тваринами та продуктами тваринництва.
Ящур викликається афтовірусом родини Picornaviridae та реєструється у багатьох країнах світу. Всього налічується 7 імунологічно відмінних серотипів: А,О,С, SAT1, SAT2, SAT3, Asia1, які разом налічують більше 60 штамів. Імунітет до одного серотипу не захищає тварину від інших серотипів.
Ящур є першою хворобою, для якої WOAH створила офіційний список вільних від хвороби країн, які можуть бути офіційно визнані вільними від цієї хвороби повністю або в певних зонах і компартментах. Останній випадок ящуру в Україні був зареєстрований в 1988 році, а з 1992 року Україна має статус WOAH як країни вільної від вакцинації. У зв’язку з чим вакцинація тварин не проводиться.
Клінічні ознаки: слинотеча, наявність невеликої круглої або овальної форми виразки слизової оболонки рота (афт), ерозій на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, підвищення температури тіла, кульгавість та зниження апетиту. Можливе повторне захворювання тварин з нечіткими клінічними ознаками. У новонародженого молодняку ящур проходить у гострій формі з подальшою загибеллю тварин, без утворення афт.
Основним джерелом інфекції є тварини, хворі на ящур, та тварини, які перебувають в інкубаційному (прихованому) періоді хвороби. Інфіковані тварини передають вірус при диханні, зі слиною, носовим слизом, лімфою із лопнувших афт, молоком, сечею та каловими масами. Зараження відбувається шляхом безпосереднього контакту хворих тварин зі здоровими. З моменту зараження до моменту прояву перших клінічних ознак проходить від 7 до 14 днів у великої рогатої худоби та 21 день у інших сприйнятливих тварин.
Інфікована тварина контамінує корми, підстилку, годівниці, воду, напувалки, інвентар, приміщення, одяг та взуття обслуговуючого персоналу, які і є факторами передачі вірусу ящуру. Переносниками ящуру можуть бути і несприйнятливі до хвороби тварини – собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо.
Заходи щодо профілактики та боротьби з ящуром тварин в Україні проводяться згідно діючої Інструкції щодо профілактики та ліквідації захворювання тварин на ящур, відповідно до якої усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням та обігом тварин, повинні забезпечувати дотримання:
• обмеження доступу на тваринницькі ферми сторонніх осіб, обов’язкової наявності санпропускників, дезбар’єрів, огородження (закритий режим роботи);
• охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контролю за формуванням ферм, стад, отар тощо;
• обов’язкового профілактичного карантинування тварин, які надходять в господарство, а також контролю за станом здоров’я тварин на усіх етапах їх утримання;
• забезпечення обслуговуючого персоналу спецодягом, взуттям і предметами особистої гігієни;
• регулярного очищення й дезінфекції приміщень, інвентарю, територій.
ВАЖЛИВО!
У разі підозри щодо наявності хвороби у свійських тварин або виявлення трупів диких парнокопитних тварин на території мисливських угідь необхідно негайно повідомити лікарів ветеринарної медицини державної установи або територіальний орган Держпродспоживслужби.
Ставищенський відділ управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини,
державного нагляду за дотриманням санітарного
законодавства Білоцерківського району Головного
управління Держпродспоживслужби в Київській області
